Обережно: сучасне медіасередовище, його вплив на психіку дитини дошкільного віку.

Інформаційно-комунікаційні технології стрімко входять у наше життя. Майже щодня людство віднаходить нові надсучасні гаджети для користування. Інформація, яка лине звідусіль, має очевидний вплив на сучасну людину, дитину. Чи контролюють батьки, яку медіапродукцію споживають їхні діти? Чи «вмикають фільтр», який би «відсіював» далеко не корисну, не добру, руйнівну інформацію? І які наслідки недбалого ставлення дорослих до медіасередовища дити­ни?

Сьогодні медіа дає про себе знати всюди — на­віть у підземці метрополітену. Проїзд у маршрутці тепер теж має ознаки надсучасності. Те­леекрани салонах маршрутного таксі, найрізнома­нітніша реклама всюди блимає вогнями, відлякує і водночас приваблює, спантеличує, зацікавлює, вводить у стан агресивності, а інколи має і проти­лежний ефект — викликає млявість, пригніченість, апатію.

На свідомість дітей та дорослих одночасно діє безліч джерел інформації. Це призводить до того, що мозок починає працювати в нав’язаному режи­мі, стає «зомбованим».

Телебачення, радіо, Інтернет — це те повсяк­денне тло, від якого ми стаємо психологічно залежними.

Блокування захисних механізмів відкриває ін­формаційному потоку вхід до святої святих людсь­кого розуму — підсвідомості. Так виникають пе­редумови для кодування свідомості й «зомбування» особистості. При цьому система внутрішнього за­хисту («внутрішньої цензури») практично вимика­ється. Етичні бар’єри — сором, воля, совість, ува­га — виявляються заблокованими.

У такому медіасередовищі, створеному засо­бами масової інформації, зростають сучасні діти.

Поняття медіасередовище включає дві складові: медіа і середовище.

Характерні ознаки медіа - технічні засоби створення, копіювання, тиражування, запису, по­ширення інформації та обміну між суб’єктом (авто­ром) та об’єктом (масовою аудиторією).

Поняття середовище науковці визначають по-різному, зокрема як сукупність впливів, що змінюють і визначають розвиток життя; або як усе те, що оточує, пронизує, залучає до орбі­ти діяльності суб’єкта; або як предмет, або як засіб, або як умови. Найчастіше під середови­щем мається на увазі сукупність умов і впливів .

Таким чином, сучасна дитина перебуває під постійним впливом аудіовізуалізованої інформа­ції. У медіасередовищі діти отримують можливість пізнавати життя через образи, репрезентовані аудіовізуальними (екранними) медіями, переду­сім — телебаченням. Для значної кількості сучас­них дітей це замінює традиційні джерела соціалі­зації і пізнання.

Помічено, що з часом «теледіти» втрачають природний інтерес до реального життя. Психо­логи стверджують, що телеекран (Інтернет) для сучасної дитини — не тільки інформатор, а конструктор картини світу. В свідомості ма­люка відбувається процес переоцінки традицій­ної системи цінностей. І це зумовлює небезпеч­ні духовні підміни — виникає агресія до живих істот, формуються цинізм, байдужість до чужих переживань. Особливо небезпечно те, що діти під впливом того, що бачать, починають вважа­ти насильство нормальною моделлю поведінки. Дитина ніби «відходить» від реального світу, за­нурюючись у фантастичний.

В останні роки стає дедалі більше дітей, які не можуть у дитсадку, а згодом і в школі, сприймати інформацію на слух. Учені вважають, що причина в тому, що цих дітей з раннього дитин­ства «виховував телевізор», тож вони сприймають переважно тільки зорову інформацію. Словесно, логічно, зв’язно відтворити події можуть рідко. Піз­ніше ці діти погано читають у школі, їм важко пере­казувати тексти, творче мислення в таких малюків недостатньо розвинуте, вони схильні до агресії, проявів негативізму.

Отже, як бачимо, продукція «медіаринку» має перебувати під пильною батьківською цензу­рою. Пам’ятаймо: дитина майже всю інформацію сприймає у вигляді образів. З них, як з кубиків, вона і будує свою модель світу.

 

Яку медіапродукцію можна пропонувати дітям?

З десяток років тому головним заняттям дошкіль­нят були різноманітні ігри, малювання, ліплення, слухання казок, відвідування гуртків за інтересами, заняття спортом. Звісно ж, вечорами діти дивили­ся мультфільми у передачі «На добраніч, діти!». Це був своєрідний ритуал підготовки до сну. А у ви­хідні дні «В гостях у казки» з улюбленою ведучою Валентиною Леонтьєвою, «Будильник», «Катрусин кінозал», «АБВГДейка». Які незабутні приємні спо­гади: на ці дитячі передачі чекали з нетерпінням, бо їх було небагато.

Сьогодні індустрія медіапродукції для дітей дуже строката: мультиплікація, телепередачі, ди­тяча преса, комп’ютерні ігри, відеоігри, фотогра­фія, Інтернет — сайти, радіопередачі, документальні фільми, сканографія (новий напрям у сучасному фотомистецтві), книги, фільми-казки, докумен­тальні фільми про флору, фауну, дитяча літерату­ра, в тому числі й комікси.

Лікарі зазначають: середня тривалість пере­гляду мультфільмів, дитячих передач становила у 80-ті роки XXст. 3-5 годин на тиждень, тобто 5% вільного часу, або ж ті самі 30 хвилин на день, які офіційно дозволені дошкільнятам Всесвітньою Організацією Охорони Здоров’я.

Сьогодні ситуація різко змінилася. За даними ЮНЕСКО, сучасні дошкільники віком 3-6 років присвячують перегляду телепередач, мультфільмів у середньому 3-4 години на день, тобто близь­ко 23-24 години на тиждень. Уявімо, ціла доба у розпорядженні дитини-дошкільника і це лише на віртуальне спілкування! Чи не забагато? Психологи стурбовані тим, що на пасивну розвагу витрача­ється цінний час, який би варто було присвятити істинно потрібній і важливій діяльності — провід­ній у дошкільному віці — грі. Перегляд телепередач забирає час на читання книжок, при цьому втра­чається живе спілкування з однолітками й дорос­лими. Дитина, таким чином, опиняється поза реаліями звичайного життя. Звідки ж тут виро­блятиметься життєва компетентність?

Діти засвоюють інформацію набагато ефек­тивніше, аніж дорослі, по-перше, запам’ятовують усе набагато швидше, а по-друге, сприймають її безпосередньо (без внутрішньої критики). Пере­глядаючи фільми, дитина малює за ними свою картину світу, «будує свою особистість». Тож над­звичайно важливо, щоб діти отримували якісний медіапродукт.

Діти різного віку дуже люблять мультиплікаційні та художні фільми-казки. Яскраві, образні, із захо­пливим сюжетом, дібрані за віком, вони формують у малих уявлення про добро і зло, еталони гарного і поганого.

Пригадаймо: яку незрівнянну радість, естетичне задоволення мали від перегляду фільмів-казок ві­домих режисерів-казкарів Олександра Роу, Олек­сандра Птушка, Леоніда Нечаєва. Після перегляду відчувався позитив, радість, чистота і тверда впев­неність у тому, що добро завжди переможе зло. А ще з’являлося палке бажання бути схожими на позитивних персонажів. Саме так і мають почува­тися діти після перегляду анімаційної продукції, розрахованої на них.

Добрий, якісний мультфільм — конче по­трібний матеріал для розвитку ігрових сюже­тів, для малювання, ліплення та й загалом особистісного становлення дитини. Адже він формує в дитячій свідомості модель навколишнього сві­ту, образи мами і тата, друга і ворога, всього того, на що він орієнтуватиметься все життя як на духовний компас.

Діти завжди асоціюють себе з голов­ним персонажем твору, чи то книжки, чи то мультику. Зазвичай дівчаток ваблять жіночі образи, а хлопчиків — чоловічі, що цілком закономірно. Переглянувши фільми про принцес, добрих фей і пра­цьовитих героїнь, дівчатка і самі хочуть бути такими, причому не тільки зовні, а й наслідуючи їхні душевні якості. Візьмемо, наприклад, Попелюшку. Гарна, скромна, добра, працелюбна, весела, незаздрісна. Хочете бачити ці риси в дитині? Сміли­во демонструйте їй саме цей мультфільм про цю чудову дівчину.

З хлопчиками справа дещо інакша. Сьогодні дуже багато художніх і мульти­плікаційних фільмів, у яких демонстру­ється агресія, війна, яка ініціюється саме сильною половиною людства. І, на жаль, агресивна поведінка стає взірцем для хлопчиків. Зрозуміло, класичний образ справжнього чоловіка — воїн, лицар, герой. Тож, демонструвати хлоп’ятам фільми про боротьбу, героїзм, звісно, треба, але дуже вдумливо відбираючи їх із того нестримного потоку, який пропонується телеба­ченням. Є чудові мультфільми: «Іван Царевич і Сірий Вовк», «Добриня Микитич і Змій Горинич», «Альоша Попович і Тугарин Змій» та інші. Ви­бирайте фільми про мужність, у яких головний герой бореться за правду, але не вдається до невиправданих жорстокості, убивства.

Повірте, у фільмах про холоднокровних роботів-убивць немає нічого корисного для вашої дитини.

На жаль, не всі сучасні мультфільми відповіда­ють наведеним вимогам. Більшості з них прита­манні певні ознаки, які роблять їх небажаними для перегляду дошкільнятами. Тож, перш ніж пропону­вати дитині переглянути мультфільм, обов’язково перегляньте його самі, зверніть увагу, чи нема у ньому наведених нижче небезпечних моментів.

 

Небезпеки сучасних мультфільмів

1. Сюжети мультфільмів надто легкі, розважальні.

Після перегляду сюжет майже відразу забу­вається, отже, не дає «поживи» для осмислення. Некорисність посилює багатосерійність, через яку виникає екранна залежність. Дітям важко від­творити сюжет мультфільму, хоча він нескладний. Вони мають його переглянути кілька разів.

2. Персонажам притаманні якісь особливі над-можливості — вони «супер» у різних варіаціях.

Це породжує в дитини відчуття власної непов­ноцінності. Існує навіть такий термін «каучуковий» персонаж. Під дією афектів — радості, гніву, лю­бові — його тіло може «розширюватися» чи «зву­жуватися». У таких персонажів неправдоподібно витягуються руки й сплющується голова, вони можуть закручуватися й розкручуватися, немов спіралі. Виникає педагогічна претензія, претензія серйозна та принципова: спостерігаючи цих пер­сонажів, можна дійти висновку, що вони не відчу­вають болю. А як же тоді вчити малих жаліти ко­гось, співчувати, пропонувати допомогу?

3. Демонструється і не засуджується девіантна поведінка персонажів.

Персонажів, які порушують загальноприйня­ті правила, ніхто не виховує і не каже їм, що так робити не можна. Демонструються небезпечні для життя, безглузді форми поведінки, сцени неґреч­ного ставлення до людей, тварин, рослин. «Вихов­ний ефект» від таких переглядів першими відчують близькі дорослі у формі цинічних висловлювань, негарних жестів, непристойної поведінки, грубості, навіть бійки з боку дітей. З давніх-давен малюків виховували на позитивних прикладах. Негативні не демонстрували, якщо вже так траплялося, це завжди супроводжувалося належним коментарем, моральною оцінкою.

4. Багато сучасних мультфільмів мають чітко ви­ражену статеву адресацію: для дівчаток, для хлопчиків.

У дошкільному віці такий поділ не має розвивального значення і лише стає перепоною для спілкування і спільних ігор хлопчиків та дівчаток. І дівчаткам, і хлоп’ятам будуть корисніші твори про дружбу, сміливість, любов, гарні вчинки, спільні справи.

5. Зарубіжні мультфільми адресовані старшій віковій аудиторії. Однак батьки пропонують їх малюкам, починаючи з 2-3 років.

Висновок про шкідливість — очевидний.

6. Мовний супровід — надмірний, позбавлений художності.

Персонажі постійно промовляють довгі моноло­ги, коментують найдрібніші події чи поворот сю­жету, свої думки та обговорюють вчинки інших. Мова сучасних супергероїв та їхнього оточення в цілому примітивна, рясніє жаргонізмами, сленговими словами та вигуками. Озвучення зарубіжних мультфільмів часто буває занадто манірним із гро­тескними інтонаціями та голосами. Крім того, дуже втомлює текст, який звучить синхронно з мовою персонажа. Це дратує, не сприймається, втомлює слух.

7. Музичний супровід — примітивний, невідповід­ний загальному емоційному настрою, перебігу подій.

Якщо мелодія, що супроводжує сюжет, бідна, то вона й не запам’ятовується дітям, не виконує сво­єї прямої функції — підсилювати сюжет, сприяти розвитку емоційного сприймання дитини. Якщо, до всього ж, вона й не відповідає подіям на екрані, перебиває слова персонажа, це негативно впли­ває на нервову систему, перешкоджає адекватно­му сприйманню.

 

Як впливає реклама?

Окрім небезпек неякісних мультфільмів, на ди­тину чатують й інші загрози, створені сучасним медіасередовищем.

Чи помічали ви таке застереження унизу рек­лам, які демонструють по телебаченню: «Не від­творювати у реальному житті». Можливо, й не по­мічали, бо шрифт дрібний, важко читається, він не привертає до себе уваги. А от сам сюжет реклами! Переважно захопливий, феєричний: спортивної статури красень зістрибує з висоти хмарочоса, в нього виростають за спиною крила, він починає вільно літати і не розбивається. Завтра ми його знову побачимо на екранах. А тепер спробуймо переконати нашого Сашка чи Дмитрика, що так робити не можна, що життя одне, що стрибати з дахів у жодному разі не можна!

Дошкільнятам ще важко відрізняти реальне від вигаданого. Реклама ж видається їм переконливі­шою, аніж просто собі розмова з батьками про не­безпечність тієї чи іншої ситуації.

Вплив реклами має магічну силу. Діти дивлять­ся її, як заворожені. Через рекламу знецінюються важливі етичні категорії. Мрії про щастя починають здаватися легкодосяжними.

 

Дорослі мають раз по раз пояснювати дитині, що рекламу треба сприймати вибірково і що від­сутність певної речі, навіть дуже гарної, зовсім не означає, що життя від цього стане гіршим.


Зміст та форми роботи за освітньою лінією

«Мовлення дитини»

У новій редакції Базового компонента дошкільної освіти мовленнєвий розвиток виділено в самостійний напрям. Освітня лінія «Мовлення дитини» є однією з основних і передбачає засвоєння дитиною культури мовлення та спілкування, елементарних правил користування мовленням у різних життєвих ситуаціях. За освітньою лінією «Мовлення дитини» складовими змісту роботи з мовленнєвого розвитку дошкільників є:

·                     звукова культура мовлення;

·                     словникова робота;

·                     граматична правильність мовлення;

·                     зв'язне діалогічне і монологічне мовлення.

Змістове наповнення освітньої лінії «Мовлення дитини» акцентує увагу педагогів не на розв'язання окремих завдань мовленнєвого розвитку дітей, а на цілісному підході до формування мовно-мовленнєвої компетенції (в єдності її складових) як одного з ключових критеріїв і водночас вагомої умови становлення й розвитку мовленнєвої особистості дошкільника.

Заняття як провідна форма роботи з розвитку мовлення та навчання рідної мови

Останнім часом під час організації освітнього процесу в дошкільному закладі значну увагу приділяють:

·                     інтеграції змісту дошкільної освіти;

·                     реалізації принципу інтеграції в побудові різних видів занять;

·                     наданню пріоритету заняттям інтегрованого типу.

Проте значення спеціально організованих мовленнєвих занять не зменшилося. Адже саме під час роботи на занятті педагог має змогу формувати в дітей уміння:

·                       використовувати в мовленні: інтонаційні засоби виразності; порівняння; образні вирази;

·                       контролювати: темп мовлення; силу голосу;

·                       творювати ступені порівняння прикметників;

·                       узгоджувати слова в реченнях різних конструкцій;

·                       складати сюжетні розповіді тощо.

На заняттях з розвитку мовлення вихователь проводить цілеспрямовану лінгвістичну підготовку дітей до навчання у школі, комплексно формує мовленнєві вміння й навички, збагачує словник дітей. Тож заняття різних видів і типів є провідною формою навчання дітей рідної мови та розвитку мовлення.

Класифікація мовленнєвих занять

За способом організації:

·       індивідуальні, на яких об'єднують дітей одного рівня мовленнєвого розвитку(1-4 особи)

·       індивідуально-групові (4-8 осіб)

·       групові (до 15 осіб)

·       фронтальні, або загальногрупові (з усіма дітьми вікової групи)

За спрямованістю:

·       тематичні, спрямовані на розв'язання одного мовленнєвого завдання (розвиток словника, формування граматично правильного мовлення, формування звукової культури мовлення чи зв'язного мовлення)

·       комплексні, у процесі яких комплексно реалізують три мовленнєвих завдання (наприклад: розвиток зв'язного мовлення, формування звукової культури, граматично правильного мовлення)

Методичні аспекти проведення спеціальних занять із розвитку мовлення

Специфікою занять з рідної мови є те, що активність дітей на цих заняттях виявляється у сфері розумової діяльності.  Дитина має слухати, думати, відповідати на запитання вихователя. З огляду на це потрібно формувати в дітей навички організованої суспільної мовленнєвої поведінки, зокрема:

·       слухати і чути інших;

·       висловлюватися, коли запитують;

·       слухати і розуміти мовлення, адресоване кожному.

Запитання дітям слід ставити так, щоб спонукати їх до розмірковування: «Які ознаки підказали вам, що на картині зображено початок осені, а не кінець?», пошуку точної відповіді на запитання: «Яблуком можна пообідати чи перекусити?», зіставлення і свідомої оцінки кількох варіантів розв'язаннямовленнєвого завдання: «Краще так чи так?».

Завданням педагога є створити під час заняття комфортні умови, що дадуть змогу підтримати зацікавленість, ініціативність кожної дитини протягом усього заняття і сприятимуть її прагненню виявляти активність під час розв'язання мовленнєвих завдань. Такими умовами є:

-  забезпечення позитивного емоційного тла заняття;

-  зміна видів діяльності;

-  використання ігрових прийомів навчання;

-  урахування організаційних особливостей та часових меж заняття.  

Позитивне емоційне тло заняття

Кожне мовленнєве заняття має викликати в дітей почуття задоволення. Досягти цього педагог може за умови використання доступних і цікавих для дітей прийомів навчання, створення атмосфери емоційного комфорту для кожної дитини, доброзичливості, зацікавленості в успішному засвоєнні знань. Пожвавлює заняття зазвичай доречне використання під час роботи з дітьми таких засобів гумору, як-от: жарти, прислів'я, приказки, іронічні загадки, забавлянки тощо. Енергійність, емоційність, позитивний настрій педагога передаються вихованцям, що, у свою чергу, підвищує їхній інтерес до навчання, активізує мовлення.

Зміна видів діяльності дітей на занятті

Доцільно у процесі роботи на занятті почергово залучати дітей до різних видів діяльності, тобто поєднувати мовленнєві засоби з іншими засобами і способами відтворення змісту навчального матеріалу. Так, сприяючи введенню до активного словника дошкільників певного слова, наприклад «веселка», попросіть визначити його словесно ( що це?), описати за допомогою засобів образності (яка вона?), зобразити за допомогою долоньок, скласти з різноколірних стрічок, намалювати тощо. Залучення дітей до активної діяльності забезпечить їхню високу інтелектуальну-мовленнєву активність.

Ігрові прийоми навчання дітей на занятті

Однією з умов успішності мовленнєвої роботи на занятті є використання ігрових прийомів навчання.Серед них: ігри  (дидактичні; народні; рухливі з текстами та діалогами), ігрові вправи; сюрпризи;забавлянки; ігрові життєві ситуації спілкування, в яких дитина є активним мовцем.

Педагогам слід пам'ятати, що гра завжди має залишатися грою, яку не слід, як це подекуди буває, підміняти навчальною вправою. Лише за цієї умови можна реалізувати весь навчальний та виховний потенціал гри щодо мовленнєвого розвитку.

Організаційні особливості мовленнєвого заняття

Ефективність мовленнєвого заняття забезпечує його оптимальна організація. Розташовувати дітей на занятті варто так, щоб було зручно вести розмову (очі в очі) не лише з педагогом, а й з однолітками. Необхідно чергувати різні види дитячої активності, а також різні способи організації дітей для розв'язання мовленнєвих завдань із метою збереження інтересу та ініціативності дітей. Слід пам'ятати, що ефективність мовленнєвого заняття залежить від мовленнєвої активності дітей: чим більше говорять діти, тим ефективніше заняття.

Часові межі мовленнєвого заняття

Під час визначення часових меж заняття необхідно, насамперед, орієнтуватися на збереження у дітей працездатності та інтересу. Заняття має завершитись за мить до того, як діти самі про це попросять. Щоб відчути це, вихователю треба навчитися спостерігати за станом дітей і помічати явні та приховані ознаки втомленості дітей. Орієнтиром для вихователя щодо визначення доцільності часових меж заняття з розвитку мовлення мають слугувати затверджені нормативи тривалості занять у різних вікових групах.

Специфіка організації занять інтегрованого типу

Заняття інтегрованого типу - ефективний засіб для закріплення набутих дітьми мовленнєвих умінь та навичок і збагачення пізнавального досвіду. Для них є характерним те, що для більш повного й глибокого розкриття теми, успішного розв'язання мовленнєвих і розумових завдань вихователь використовує матеріал із різних розділів програми. Під час інтегрованих занять поєднують кілька напрямів діяльності дітей. Тому таке заняття, зазвичай, складається з кількох взаємопов'язаних частин. Усі вони підпорядковані певній меті і доповнюють одна одну. Залежно від того, завдання якого розділу програми є головними, на інтегрованому занятті пріоритетним може бути той чи той напрям діяльності:

·                     художньо-естетичний - музика, образотворче мистецтво;

·                     інтелектуально-мовленнєвий - ознайомлення з навколишнім середовищем, розв'язання соціально-комунікативних проблемних ситуацій;

·                     логіко-математичний;

·                     природний тощо.

Мовленнєва робота у процесі інтегрованого заняття є його смислоутворювальним стрижнем. Вона забезпечує єдність усіх навчально-пізнавальних завдань. Спілкування, що активізує пізнавальну діяльність дітей, - саме той вид мовленнєвої діяльності, що має бути пріоритетним на заняттях інтегрованого типу. Таке спілкування сприяє:

·       закріпленню знань дітей із різних розділів програми;

·       активізації, уточненню і збагаченню словника;

·       розвитку діалогічного й монологічного мовлення;

·       формуванню комунікативних навичок;

·       удосконаленню виразності мовлення, загальної культури мовлення.

Плануючи інтегровані заняття, слід пам'ятати, що їх часова тривалість має відповідати віковим особливостям дітей. Інтегровані заняття можна проводити, починаючи з першої молодшої групи.

Комбінувати освітні завдання, плануючи інтегровані заняття, можна по-різному. Об'єднує їх тема заняття, відповідно до якої і добирають змістові елементи з різних розділів програми та різні види діяльності дітей.

Так, завдання з музичного виховання, ознайомлення з довкіллям, художньої літератури чи образотворчого мистецтва поєднують із завданнями з розвитку мовлення: спочатку дітям читають вірші, вони слухають музику, разом з дорослим співають пісні, присвячені певній темі, потім малюють чи розглядають картинки (слайди, ілюстрації).

Види занять інтегрованого типу

Заняття інтегрованого типу за характером діяльності зазвичай поділяють на такі види:

·       навчально-пізнавальне;

·       навчально-ігрове (заняття-гра; заняття-змагання; заняття-розвага; контрольне).

Навчально-пізнавальне заняття

Навчально-пізнавальне заняття спрямоване передусім на засвоєння навчального матеріалу,визначеного програмою. Під час навчально-пізнавального заняття застосовують такі форми роботи з розвитку мовлення, як: словесні дидактичні ігри; різні види роботи з художніми текстами; коментована діяльність, що поступово переходить у доказове коментування;описові та пояснювальні розповіді тощо.

Навчально-ігрове заняття

Навчально-ігрове заняття зазвичай на певному ігровому сюжеті, має єдину сюжетну лінію, що є стрижнем усього заняття і визначає його логіку. Ігровий сюжет передбачає розгортання дії в уявній ігровій ситуації для підсилення враження, від якої можуть бути використані елементи театралізації. При цьому всі навчальні, пізнавальні, розвивальні, мовленнєві завдання діти розв'язують у процесі розгортання ігрового сюжету на хвилі природного інтересу, що й дає змогу педагогу забезпечити високий рівень пізнавальної активності впродовж усього заняття.

Заняття-гра

Заняттю-грі притаманні такі ознаки, як: ігрові ролі; ігрові правила; ігрові дії; підбиття підсумків гри.

Заняття-гра має тренінговий характер і спрямоване на закріплення мовленнєвих знань, умінь і навичок.

Заняття-змагання

Із дітьми старшого дошкільного віку проводять заняття-змагання у таких формах, як: літературна вікторина; турнір знавців; конкурс творчих розповідей, етюдів-мініатюр, описів тощо.

Заняття-розвага

Заняття-розвага може мати характер шоу, яке проводиться на відповідну тему і за попередньо розробленим сценарієм. На таких заняттях часто присутні глядачі - інші діти чи батьки. Заняття-розваги - це підсумкові інтегровані заняття, на яких діти не отримують нових знань, натомість вони отримують позитивні емоції і задоволення.

Контрольне заняття

Особливе місце у системі мовленнєвої роботи посідають контрольні заняття, які планують і проводять в усіх вікових групах. Їх кількість, мету і зміст визначає вихователь. Починаючи з середньої групи, доцільно відводити по три заняття для кожної перевірки мовленнєвих навичок і вмінь дітей протягом року, що дає змогу вихователю вчасно коригувати індивідуальну мовленнєву роботу з дітьми.

Засоби й методи роботи з розвитку мовлення

Оновлення підходів до організації занять з розвитку мовлення дітей потребує й оновлення засобів і методів розвитку мовлення дітей. Традиційні методи не втратили своєї актуальності. Змінилися не самі методи, а характер їх використання, позиції педагога і дітей у процесі їх застосовування. Так, науковці рекомендують віддавати перевагу використанню творчих мовленнєвих завдань і вправ, реалізації принципу багатоваріантності у процесі їх розв'язання. Водночас з'явились інноваційні методи і засоби розвитку мовлення дошкільників, серед яких побудова заняття у вигляді словесних подорожей у світ казки, фантазії, природи, мистецтва, звуків, фарб, книги тощо. Такі заняття можна проводити як у формі діалогу, так і у формі полілогу.

Полілог як один з ефективних методів мовленнєвої роботи

Полілог - дискусійна не репродуктивна бесіда трьох і більше учасників, спільний пошук відповідей на проблемні запитання у процесі обговорення. Кожен учасник полілогу має рівні права, зокрема й основне право - право помилитися, усвідомити свою помилку та виправити її самостійно. У репродуктивній бесіді (основній формі діалогу з дітьми в дошкільному закладі), коли відповіді майже на всі запитання уже відомі, а потрібно виявити лише, як діти засвоїли матеріал, вихователь виконує роль ведучого, а у полілозі він - режисер.

Кожен учасник полілогу має право висловлювати і обстоювати власну думку, навіть якщо вона не збігається із загальною, традиційною. Будь-яка відповідь приймається як можлива, як варіант розв'язання проблеми. Вихователю, як авторитетній особі після завершення розмови, слід аргументовано висловити свою позицію. Діти при цьому можуть або залишитися при своїй думці, або прислухатися до думки поважної досвідченої людини. Зазвичай діти приймають позицію вихователя, однак тепер це вже не нав'язана думка, а власне рішення. Така форма спілкування і навчання сприяє:

·                     формуванню в дітей прагнення мати власну думку, звички самостійно мислити;

·                     розвитку здібностей (формулювати та аргументувати свою думку, висловлювати думки найдоцільнішими способами, обстоювати власну позицію відповідно до вікових можливостей).

Полілог - один з методів розвитку словесної творчості дітей у процесі пізнавальної діяльності. Важливою організаційною умовою для полілогу є спілкування «очі в очі», що передбачає розташування дітей у колі, на одному рівні з дорослим із метою створення довірливої атмосфери та забезпечення участі кожного в обговоренні. Полілог використовують як на заняттях з розвитку мовлення, так і на інших заняттях.

Індивідуальна мовленнєва робота поза межами організованого навчання

Нині освітній процес зорієнтований на скорочення часу, відведеного для організованого фронтального навчання на заняттях, на користь збільшення часу на особистісне самовизначення дитини в умовах розвивального середовища. Отож і робота з розвитку мовлення має вийти за межі організованого навчання і набути різних індивідуальних форм.

Метою індивідуальної мовленнєвої роботи є закріплення мовленнєвих умінь і навичок, яких діти набули на заняттях.

Так, за потреби в постановці певного звука, показу його артикуляції та закріплення вимови в чистомовці, скоромовці, іншій мовленнєвій діяльності, індивідуальну роботу з тією самою дитиною проводять кілька разів на тиждень, допоки не зникне мовленнєва вада.

У процесі самостійної пізнавальної, художньої, театральної або фізичної діяльності реалізують ті самі завдання з розвитку мовлення дітей, що й на заняттях, і ті, які складно успішно розв'язувати на заняттях. Тож у повсякденні відбувається подальший розвиток усного мовлення.  

Мовленнєва компетенція - це вміння адекватно й доречно спілкуватися рідною мовою в конкретних ситуаціях (висловлювати свої думки, бажання, наміри, прохання тощо), використовувати для цього як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності мовлення.

Вікові особливості розвитку мовлення дошкільників

Мовленнєву компетенцію потрібно формувати в дітей вже з раннього віку. Ще до школи дитина повинна освоїти відповідні мовленнєві знання, вміння і навички, необхідні їй для спілкування.  Зміст і прийоми роботи з дітьми значно залежать від їхніх вікових особливостей.

Так, для розвитку мовлення дітей третього року життя важливо використовувати різні режимно-побутові процеси, під час яких педагог, спілкуючись з малюками, має:

·                     вправляти їх у називанні предметів, їхніх якостей, дій - «Деревянна пірамідка», «Кулька котиться»;

·                     учити дітей супроводжувати свої дії мовленням - «Мию руки», «Вдягаю сорочку»;

·                     формувати в дітей здатність звертатися до дорослих і однолітків із проханням чи пропозиціями - «Дай, будь ласка, ляльку», «Давай гратися кубиками».

Мовленнєві завдання у роботі з дітьми четвертого року життя значно ускладнюються. Діти починають активно використовувати в мовленні засвоєні раніше слова. Тому у процесі рольових ігор, спостережень, трудових доручень слід не лише збагачувати й активізувати словниковий запас дітей, а й вправляти їх у використанні в мовленні іменників у знахідному і родовому відмінках множини («У парку було багато дерев»), учити правильно узгоджувати слова в реченні. Поряд з цим слід цілеспрямовано працювати над формуванням звукової культури мовлення, вправляти дітей у правильній звуковикові. Для цього можна використовувати предметні картинки, іграшки, невеликі вірші.

На п'ятому році життя розширюється уявлення дитини про діяльність людей, про довкілля, з'являються нові теми для спілкування з однолітками і дорослими, виникає потреба домовитися про гру, узгодити трудові дії. Відтак основну увагу необхідно приділяти розвитку діалогічного й монологічного мовлення, формуванню навичок культури мовлення (ввічливо звернутися, привітатися, подякувати, попрощатися тощо).

Дітей шостого року життя слід навчати граматично правильного, чіткого, виразного мовлення. Вихователь має звертати особливу увагу на помилки в мовленні дітей під час повсякденного спілкування. Із дітьми, які припускаються помилок у вимові звуків, неправильно вживають граматичні форми, проводять спеціальні ігри та вправи на їх виправлення. Для вироблення правильного темпу мовлення, закріплення вміння керувати силою голосу вивчають з дітьми скоромовки і лічилки. Особливої уваги потребує навчання дітей пояснювального описового мовлення. Ефективним прийомом при цьому є словесні доручення (пояснити товаришу нову дидактичну чи рухливу гру, трудовий процес, зміст малюнка тощо). Розвитку зв'язного мовлення, його виразності сприяє участь дітей у грі-драматизації, демонстрації лялькового театру, інсценування художніх творів тощо. Варто всіляко заохочувати мовленнєві успіхи дитини, адже це надає їй впевненості в своїх силах, активізує комунікативну діяльність, а отже, створює сприятливі умови для успішної підготовки до шкільного навчання.

Програма залишається орієнтиром базового рівня мовленнєвого розвитку дитини на кожному віковому етапі. Вихователю надається право вільно використовувати програмний матеріал із розвитку мовлення у межах однієї програми чи з інших варіативних програм.

У молодшій групі з дітьми (5-6 осіб), які правильно вимовляють усі звуки (тобто випереджають базовий рівень розвитку), вихователь повинен працювати за програмою середньої чи навіть старшої групи або за іншою тематичною (більш складною) програмою, що отримала експертне оцінювання.

Отже, врахування рівня мовленнєвого розвитку кожної дитини, розумне поєднання традицій та інновацій у сучасній організації мовленнєвої роботи з дошкільниками забезпечить її ефективність і реалізацію завдань, визначених у Базовому компоненті дошкільної освіти.